26 квітня - 35-а річниця Чорнобильської катастрофи

 

Чорнобильська катастрофа — техногенна екологічно-гуманітарна катастрофа, спричинена двома тепловими вибухами і подальшим руйнуванням четвертого енергоблока Чорнобильської атомної електростанції, розташованої на території України (колишньої УРСР), в ніч на 26 квітня 1986 року.

Катастрофа вважається найбільшою за всю історію ядерної енергетики, як за кількістю загиблих і потерпілих від її наслідків людей, так і за економічним збитком.

Приблизно о 01:23 26 квітня 1986 року на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС сталися два теплових вибухи, які повністю зруйнували реактор.

Пам'ятники

На честь пам'яті про Чорнобильську трагедію моторвагонне депо Люботин Харківської дирекції Південної залізниці обладнано пам'ятний електропоїзд «Чорнобилець».

Зараз у Києві діє національний музей «Чорнобиль», в якому можна дізнатися про подробиці аварії, переглянути особисті речі ліквідаторів, історичні фото, документальні фільми про Чорнобиль (наприклад, «Чорнобиль: Два кольори часу»). Музей розташований поблизу метро Контрактова площа за адресою провулок Хоревий, 1.

У Києві також є пам'ятник Жертвам Чорнобильської аварії з написом: «І мертвим, і Живим та Ненародженим.» На алеї героїв у Чернігові, до 10 річниці аварії відкрито пам'ятний знак «Пам'ять Чорнобиля», за участю президента Леоніда Кучми. 26 квітня, до 10 річниці аварії, з ініціативи пожежної частини № 4 з Чорнобиля, біля в'їзду до міста було відкрито пам'ятника пожежникам, які ціною власного життя гасили пожежу після аварії. На пам'ятнику можна прочитати короткий напис: «Тим, хто врятував світ».

 

22 квітня - Міжнародний день Матері-Землі

Щорічно 22 квітня відзначається Міжнародний День Землі - свято, що ознаменувало початок сучасного екологічного руху. Мета цього дня - звернути увагу на проблеми навколишнього середовища. 22 квітня проводиться безліч екологічних заходів. Слоган Дня Землі 2021 - "Відродити нашу Землю".

Символ Дня Землі

Символом Дня є зелена грецька буква Θ (тета) на білому тлі (див. праворуч). Цікаво, що ювілейний символ есперанто майже такий самий.

Історія свята День Землі

Перша екологічна акція відбулася в цей день в 1969 році. Сенатор США Гейлорд Нельсон закликав до створення дня, який приверне увагу суспільства до екологічних проблем. У минулому Нельсон був свідком великого розливу нафти у водоймі. Він зібрав групу з ініціативних студентів і організував першу екологічну демонстрацію.

Відтоді третій тиждень квітня щорічно відзначався як тиждень Землі. Це свято стало дуже популярним в США, а до 90-их років отримало популярність у всьому світі. У 1990 його вперше відзначили в СРСР. У 2009 році ООН встановила відзначати офіційне свято Міжнародний День Матері-Землі 22 квітня.

Це свято призвело до прийняття багатьох важливих екологічних законів у США. У 2016 році ООН обрала День Землі для підписання Паризької кліматичної угоди, яка містить заходи  щодо зниження викиду вуглекислого газу.

   Дзвін Миру в День Землі

У День Землі в різних країнах, за традицією, лунає Дзвін миру, закликаючи людей Землі відчути всепланетну спільність і докласти зусиль для захисту миру на планеті та збереження краси нашого спільного дому. Дзвін миру — символ спокою, мирного життя та дружби, вічного братерства і солідарності народів. І водночас — це заклик до дії в ім'я збереження миру і життя на Землі, збереження людини і культури.

Перший Дзвін миру був встановлений у штаб-квартирі ООН в Нью-Йорку в 1954 році. Він відлитий з монет — дитячих пожертв з усіх континентів — і є символом глобальної солідарності людей Землі. У нього також вплавлені ордени та медалі, інші почесні знаки людей багатьох країн. Напис на Дзвоні промовляє:«Хай живе загальний мир у всьому світі».

У 1996 році подібний дзвін був встановлений у штаб-квартирі ООН у Відні. Дзвін миру встановлено в багатьох містах Японії, Німеччини (1989), Польщі, Туреччини (1989), Мексики (1990), Австралії (1992), Монголії (1993), Філіппін (1994), Канади (1996), Бразилії (1997), Аргентини (1998), Еквадору (1999), Узбекистану (2003) та інших країн.

 

 

 

 

17 квітня відзначають День поезії хайку (хоку)

Два майстри, завдяки яким хайку перетворився в самостійну форму мистецтва - Мацуо Басьо і Уесіма Оніцура. Ця поезія стала жанром традиційної японської ліричної поезії вака.

Хоку (хайку) — традиційний жанр японської ліричної поезії, трирядковий неримований вірш, що постав у XVІ столітті на основі першої півстрофи танка і складається з 17 складів (5-7-5). Виникнення хоку було зумовлено розвитком міської культури. Існувало декілька шкіл хоку: Кофу ― "давня школа", пов’язана з іменем Мацунаги Тей-току; школа Нісіями Соїна; школа Сьофу ― "достеменна школа", що вважалася найсерйознішою школою, де найвизначнішим поетом був Мацуо Басьо, який реформував цей жанр, зосередившись на безпосередньому зображенні природи. Зверталися до хоку й такі поети як Танігуті Бусон (XVIII ст.), Кобоясі Ісса (IXX ст.), Масаока Сікі межа (IXX-XX ст.), Володимир Коломієць (XX ст.), Марія Ревакович (XX ст.) та інші.

Хоку вважають жанром пейзажної лірики, що будується на певному домінуючому образі, який має викликати в уяві закінчену картину. Однак із самого початку хоку виходили за межі однієї пейзажної замальовки. В трирядкових ліричних поезіях знайшли відображення й особливості японського суітосприйняття, звичаї та вірування японців, спосіб життя японського народу в найхарактерніших под-робицях, найтонші порухи душі.

Найчастіше розповідь в хоку ведеться у теперішньому часі. Це дає змогу автору показати свої переживання, які він відчуває у момент написання хоку. Також дуже важливим є те, скількома рисками малюються ієрогліфи хоку, які стоять поряд. Якщо кількість рисок рівна, то японці вважають, що це хороше хоку. А чим більша різниця в кількості рисок - тим воно гірше. Хоку заборонено писати на політичні, релігійні теми, а також про кохання.

  

Мацуо Басьо написав три правила хорошого хоку:

- Сабі - зосередженість, спокійна радість самотності;

- Сіфі - усвідомлення гармонії прекрасного;

- Наусомі - глитбина проникнення.

 

Приклад хоку Мацуо Басьо: 

Соловей улітку

в заростях молодого бамбука

оплакує старість свою.

***

Метелик літає.

Одна-однісінька тінь

на всьому полі.

*** 

    Старий ставок!

       Жабка стрибне –

      сплеск пролунає.